Не цвітуть на вікні герані —
Сонний символ спокійних буднів.
Ми весь час стоїмо на грані
Невідомих шляхів майбутніх.
І тому, що в своїм полоні
Не тримають нас речі й стіни,
Ні на день в душі не холоне
Молодече бажання чину.
Що нам щастя солодких звичок
У незмінних обіймах дому,—
Може, завтра вже нас відкличе
Канонада грізного грому.
І напружений погляд хоче
Відшукати у тьмі глибокій
Блискавок фанатичні очі,
А не місяця мрійний спокій.
МУЖУ
Не цветут на окне герани,
След мещанский под крышей тесной.
Мы все время стоим на грани,
Перед пропастью в неизвестность.
Мир вещей – нет глупее плена.
Нам не нужно мечтать о хрупком.
Потому среди льда и тлена
Мы способны на вихрь поступков.
Нам не нужен багаж привычек,
В неизменных оковах дома.
Может быть, закружив как спичек,
Время бросит нас в грохот грома.
И мой взгляд напряженный хочет
Видеть то, что душе достойно.
Молний свет в разноцветье ночи,
А не лунный пейзаж спокойный.