Олена Теліга. Яскравий приклад того, як своїми діями відповідати сказаним або написаним словам. Як багато кому відомо, Олена Шовгенова (або Шовгеніва) народилася 21 липня 1906 року під Москвою. Свої перші вірші, написані ще російською мовою, Олена показувала небагатьом. У її сім’ї вже був поет – її брат, тому до творчості дівчини ставились несерйозно.
Переїхала до Києва лише на 12-му році життя, але вже весною 1922 р. мігрувала до Чехословаччини. Саме там майбутня поетеса усвідомила на всі сто процентів, що є українкою і що цим пишається. Як Олена розповідала потім, сталося це в один момент: “Я була тоді в товаристві блискучих кавалерів, ми сиділи при столику і пили вино. Невідомо, хто і невідомо з якого приводу почав говорити про нашу мову за всіма відомими “залізяку на пузяку”, “собачій язик”, “мордописня”… Всі з того реготали… А я враз почула в собі гострий протест. У мені дуже швидко наростало обурення. І я не витримала: “Ви хами! Та собача мова — моя мова!.. Мова мого батька і моєї матері!”
Після цього випадку почався “україномовний період” у житті поетеси. Рідною мовою для Олени була російська, але українську вона вивчала з особливою завзятістю. Одним з її вчителів став бандурист Михайло Теліга. Напевно з прізвища ви вже здогадалися, що саме йому вдалось підкорити серце веселої та незвичайної дівчини. А далі одруження і переїзд до Польщі. У Варшаві вона чим тільки не займалася: вчителювала, брала участь в кабаре, була навіть моделлю (як про це пише в одному з листів “Працювала в склепі (магазині) як модель, іноді по кілька годин стояла перед кравчинями і кравцями в одній комбінації”).
Звичайно, таку роботу Олена обрала не з власної волі. Потрібно було допомагати хворій матері. Але задумайтеся: Олена Теліга, відома поетеса з трагічною долею (як знає її більшість), була фактично однією з перших українських моделей. Можна тільки уявити, скільки чоловічих сердець полонила красуня, йдучи по подіуму. Друзі кажуть, що риси обличчя у неї були неправильні, однак це її не псувало – Олена була надзвичайно приваблива. Не залишав нікого байдужим і її шарм, через який її порівнювали з Гретою Габо. Завжди незмінна: висока, струнка і неодмінно у капелюшку. Напевно, саме через свою неординарність вона завжди була у центрі уваги (що неодмінно викликало заздрість у інших панянок). Станіслав Гординський згадував, що Олену часто критикували. Але ж “нецікавих жінок інші жінки не критикують”!
Після пишного весілля, Олена розпочинає активну діяльність: публікує статті та вірші у часописах, листується з українськими письменниками, видає власну збірку і дає прочухана карикатуристам, які мали сміливість поглузувати з неї. А тим часом Михайло ставав усе більш відомим як “Оленин чоловік”, хоча це не перешкодило йому розділити долю своєї дружини. Яким сильним може бути кохання!
У жовтні 1941 українка повертається до Києва. Проте знову ненадовго. В лютому 1942 року її разом з чоловіком заарештували і розстріляли.
Переїхала до Києва лише на 12-му році життя, але вже весною 1922 р. мігрувала до Чехословаччини. Саме там майбутня поетеса усвідомила на всі сто процентів, що є українкою і що цим пишається. Як Олена розповідала потім, сталося це в один момент: “Я була тоді в товаристві блискучих кавалерів, ми сиділи при столику і пили вино. Невідомо, хто і невідомо з якого приводу почав говорити про нашу мову за всіма відомими “залізяку на пузяку”, “собачій язик”, “мордописня”… Всі з того реготали… А я враз почула в собі гострий протест. У мені дуже швидко наростало обурення. І я не витримала: “Ви хами! Та собача мова — моя мова!.. Мова мого батька і моєї матері!”
Після цього випадку почався “україномовний період” у житті поетеси. Рідною мовою для Олени була російська, але українську вона вивчала з особливою завзятістю. Одним з її вчителів став бандурист Михайло Теліга. Напевно з прізвища ви вже здогадалися, що саме йому вдалось підкорити серце веселої та незвичайної дівчини. А далі одруження і переїзд до Польщі. У Варшаві вона чим тільки не займалася: вчителювала, брала участь в кабаре, була навіть моделлю (як про це пише в одному з листів “Працювала в склепі (магазині) як модель, іноді по кілька годин стояла перед кравчинями і кравцями в одній комбінації”).
Звичайно, таку роботу Олена обрала не з власної волі. Потрібно було допомагати хворій матері. Але задумайтеся: Олена Теліга, відома поетеса з трагічною долею (як знає її більшість), була фактично однією з перших українських моделей. Можна тільки уявити, скільки чоловічих сердець полонила красуня, йдучи по подіуму. Друзі кажуть, що риси обличчя у неї були неправильні, однак це її не псувало – Олена була надзвичайно приваблива. Не залишав нікого байдужим і її шарм, через який її порівнювали з Гретою Габо. Завжди незмінна: висока, струнка і неодмінно у капелюшку. Напевно, саме через свою неординарність вона завжди була у центрі уваги (що неодмінно викликало заздрість у інших панянок). Станіслав Гординський згадував, що Олену часто критикували. Але ж “нецікавих жінок інші жінки не критикують”!
Після пишного весілля, Олена розпочинає активну діяльність: публікує статті та вірші у часописах, листується з українськими письменниками, видає власну збірку і дає прочухана карикатуристам, які мали сміливість поглузувати з неї. А тим часом Михайло ставав усе більш відомим як “Оленин чоловік”, хоча це не перешкодило йому розділити долю своєї дружини. Яким сильним може бути кохання!
У жовтні 1941 українка повертається до Києва. Проте знову ненадовго. В лютому 1942 року її разом з чоловіком заарештували і розстріляли.