Він загнуздав і стримав при безодні
Баских стихій скаженого коня.
О, як же люто чуєм ще й сьогодня
Вогонь і дим того страсного дня!
Той час, той гук, коли в гарматнім горлі
Ревла і клекотіла яра мідь,
Коли свердлив орлиним зором Орлик
Батальний вир, похоплюючи мить,
Ту мить страшну, що нещадимо й мертво
На два віки камінням налягла.…
Поки пливла й гула гарматна мла
О, як безсило ще пручалась жертва..
