Махнуть рукою! Розіллять вино!
Хай крикне хтось, хай буде завірюха, —
Ах, як я хочу віднайти вікно
У сірім мурі одностайних рухів!
А в тім вікні нехай замерехтить
Чиєсь облічча – вперте і сміливе,
Щоб знов життя – на довго чи на мить –
Розколихалось хвилею приливу.
Щоб погляд чийсь, мов трунок дорогий,
Переплиснувся найсвітлійшим плином,
Де очі інших, очі ворогів,
Не домішали яду, чи полину.
І в душній залі буде знов рости
Така дитинна й божевільна мрія:
Що задля мене хтось зуміє йти
Крізь всі зневаги – так, як я умію.
***
Махнуть рукой и расплескать вино!
Пургою снежной, круговертью праха
Пробить стену и отыскать окно
В кромешности единогласных взмахов.
Чтоб из окна был виден светлый путь,
Чтоб им шагал упорный, смелый кто-то,
Чтоб навсегда, чтоб даже на чуть-чуть
Нам всколыхнуть стоячее болото!
И взглядом искренним из этого окна
Следить с неистовостью, с зоркостью орлиной,
Чтоб к звукам правильным неверная струна
Не домешала яду иль полыни.
Пусть он идет. Счастливого пути.
А я единую мечту свою лелею,
Что за меня сумеет он пройти
Сквозь все преграды, так, как я умею!