Сьогодні кожен крок хотів би бути вальсом.
Не студить вітер уст – зігрівся коло них.
І радісно моїм тонким рухливим пальцям
Торкатись інших рук і квітів весняних.
Любов – лише тобі. А це її уламки.
Це через край вино! В повітря квіт дерев!
Це щастя, що росте в тісних обіймах рамки
Закрітої душі і рамку цю дере!
Щоб зяйвіну свою розсипати перлисто:
Комусь там дотик рук, комусь гарячий сміх.
Ось так приходить мент, коли тяжке намисто
Перлинами летить до випадкових ніг.
