І знову дні руді та бурі,
такі щасливі та сумні!
Ми не обернемо на бурі
свої ридання і пісні.
Невже не згине доля клята,
щоб не казали вже про нас,
що ми наївні, як телята,
у цей важкий грозовий час!?
Невже не можна, мій народе,
усім сказать, що ти є ти,
що страшно нам на тихі води
через кістки твої іти…