дим над рікою

З дерев опадає убрання, і вітер у сурму гука. Покірна краса умирання, чому ти мені так близька? І осінь, і дим над рікою… О земле, подібна пісням, чому я всім серцем з тобою, немов умираю я сам?! Неначе зорі погасання, коли у сльозах небеса, покірна краса умирання, осіння прощальна краса.