ТАНГО
І знов з’єднались в одну оману О, дивне танґо, — і сум і пристрасть. Пливу на хвилях твого туману Згубила керму, спалила пристань! І б’ється серце, і гнеться тіло, В твоїм повільнім і п’янім вирі – Блакитне сонце мені світило, А буде чорне, а може й сіре … Чекає прірва на кожнім схилі – Та … Читать далее