І ВІД ВІКІВ ПОВЗУТЬ ПІД СТІНИ ОРДИ
І від віків повзуть під стіни орди, Як ніч, як тьма, як чорна сарана… Навколо ж нарід, мирний і негордий, В масній землі нестямно порина. І від віків столичний город — вдовий: І князь, і каган одійшли навік, Лишень живуть міцним життям будови, І голосний — їх кам’яний язик. О, жаден гетьман з цих козацьких … Читать далее