ОДНА ПІСНЯ
В кінці греблі Шумлять верби. . . Бува, почуєш пісню і спахнеш Пекучим болем пізньої любови — І от — далечина Твоїх безмеж, Твоїх небес нестриманая повінь: Пливе, пливе блакитна широчінь, Росте, росте співучим колом обрій; Від білих хмар лиш смарагдова тінь Біжить ланами, лиш вітри недобрі Напружують свій навіженний чвал… О, як забуть Тебе, єдину … Читать далее