Я не ніс на Голготу хреста,
Не штовхав конвоїр мене в спину,
Та затьмарила зір сліпота,
І тебе я безжурно покинув.
Під промінням чужої краси
Я шукав і натхнення, і втіху.
Тільки доля з завзяттям коси
Все зрізала за віхою віху.
З кожним днем все густіш сивина
Наче сніг, осідає на скронях…
Не дістав золотого руна,
Все , що є — мозолі на долонях.
Випив я свою долю до дна,
Чи ще й зараз продовжую пити…
Краю мій, є моя в тім вина,
Що на відстані мушу любити
Простір твій, твої зорі рясні,
Твої ранки і ночі духмяні?
Що без тебе пройшли мої дні
І розтанули в сизім тумані…
Вже злетіла з очей сліпота,
Та поклажа напружує спину,
Бо давно вже несу я хреста
Кожен день, кожну мить, без упину.