БЕРЕГ ДОЛІ

Трава купалася в росі
І благодать дійшла до серця.
Клювали хватко карасі,
Я наловив їх пів відерця.
Над ставом пінився туман,
Що спав в обіймах очерету.
І я собі здавався сам
Лиш гостем з іншою планети,
Що прилетів в цей дивосвіт,
Здолавши і літа, і відстань…
Вже сонце глянуло з-за віт
Як благовіст тепла і світла.
І прокидались навкруги
Перлини рілної природи:
І мальовничі береги,
І в травах сховані городи.
І сонця промені рясні,
І перші хвилі щемно кволі,
І поплавків короткі сни
На плеса чистому просторі…
Той світ поглинули роки,
Їх промайнуло вже немало.
Та ніби з помахом руки
Минуле в пам’яті повстало.
І негаразди голосні
Немов би зникли до останку.
І залишились лиш одні
Ще з юних літ знайомі ранки.
Я ніби знову в тім раю,
Де день займається поволі,
Що душу тішило мою
На берегах моєї долі.