Як завше, знов до нас прийшла весна,
Барвиста, голосна, незвично рання.
Нехай цвiте і шириться вона,
А, головне, хай буде не остання.
Оновить нам і мрії, і думки,
І інше все, до чого серце б’ється.
Нові для нас відкриє сторінки,
З тих, що насправді є, а не здається.
Вже літо на червоному коні
Чекає нас у хвилях оксамита.
Хай буде щастя в кожному вікні
І всім вітрам душа твоя відкрита.
Дуже приємно читать вірші на рідній мові. В думках і снах буваю в рідніих місцях, на українській мові поговорити не має можливості. Залишається читати і читати. Дякую за вірші.
На початку 90-х на одній студентській вечорниці мене. журналіста і лектора, попросили сказати якісь слова на рідній мові. Я піднявся і не без зусиль видавив із себе три речення. Тепер, як бачите, дійшло до віршів. Причому, пишуться, як говорять, на одному диханні. Цю таємницю я собі пояснити не можу. Звичайно, потім щось поправляю, не без того.