ДО БАТЬКІВЩИНИ

Чи побуваю в тім краю,
Де народився я і ріс?
Де мрії і жагу свою
Плекав я, тішився і ніс.
Там, де краплиночки роси
Торкалась ніжно босих ніг,
В обіймах рідної краси
Свою я вибирав з доріг.
Там в височінь мене вело
Небесних світло ліхтарів…
Там бур’яном все поросло
І сад без мене постарів.
Я не вбачав у тім гріха,
Що там роками не бував.
А час, що спогадом стіка,
У срібло скроні фарбував.
Вже не злетіть під небосхил,
Де поєднались біль і лють.
І свіжих тисячі могил
До мене в маревi пливуть.

Оставьте комментарий