оселя

Дивлюсь на молодих дівчат І щиро млію потихеньку. Який цвіте роскішний сад І рве навпіл моє серденько. Воно ще б’ється згаряча, Як хвилі об високу скелю. І не поплавилась свіча В моїй неприбраній оселі. Та скільки їх не викликай, Літа не вернеш молодії, Давно пішли за небокрай Твоя весна, твої надії. Вже час твій котиться … Читать далее